| dbo:abstract
|
- Die Brunonen waren ein sächsisches Adelsgeschlecht des 10. bis 11. Jahrhunderts. Der Name Brunonen leitet sich von dem vermeintlichen Stammvater Brun(o) von Sachsen († 880) ab. Die Familie hatte Besitz in Ostfalen und Friesland. Im Jahre 942 wird ein Graf Liudolf im braunschweigischen Gebiet bezeugt. Zum Königshaus der Salier bestanden enge verwandtschaftliche Beziehungen. Graf Brun I. trat nach dem Tod Kaiser Ottos III. 1002 erfolglos als Bewerber um den Königsthron auf. Seine Schwiegertochter Gertrud die Ältere von Braunschweig († 1077, Gattin Liudolfs von Braunschweig), stiftete um 1030 Teile des späteren Welfenschatzes. Im Jahre 1067 wurde Ekbert I. von König Heinrich IV. mit der Markgrafschaft Meißen belehnt. Sein Sohn Ekbert II. opponierte gegen Kaiser Heinrich IV. und verlor durch den Spruch eines Fürstengerichts seine Lehen Meißen sowie die friesischen Grafschaften. Mit ihm starben die Brunonen im Mannesstamm 1090 aus. Ekberts II. Schwester Gertrud die Jüngere von Braunschweig war in zweiter Ehe mit Heinrich dem Fetten von Northeim verheiratet. Ihre gemeinsame Tochter Richenza († 1141) heiratete Lothar von Süpplingenburg, Herzog von Sachsen und späterer Kaiser. Die gemeinsame Tochter Gertrud von Sachsen († 1143) war mit Herzog Heinrich dem Stolzen von Sachsen und Bayern verheiratet, wodurch der braunschweigische Besitz für Jahrhunderte an die Welfen gelangte. (de)
- The Brunonids (or Brunonians, German: Brunonen, Latin: Brunones, i.e. "Brunos") were a Saxon noble family in the 10th and 11th centuries, who owned property in Eastphalia (around Brunswick) and Frisia. The Brunonids are assumed to be descendants of Brun, Duke of Saxony (d. 880). This would make them the senior branch of the Liudolfing house, to which the Ottonian emperors also belonged. This relationship is considered likely because the names Brun and Liudolf are both common among the Brunonids, and their properties are located in the same areas as the properties of the early Liudolfings. In addition, contemporaries seemed to regard the Brunonids as male-line relatives of the Ottonian kings, as shown by the candidacy for king of Brun I, Count of Brunswick. However, there is no evidence that the Brunonids are related to the Liudolfings, and nothing is known about the existence of any children of Duke Brun. The oldest properties of the Brunonids were located in the Derlingau, from which they spread their influence to adjacent areas. The town of Brunswick, located at the western edge of the Derlingau, became their comital seat in the 9th or 10th century; according to legends, Brunswick (the name literally means "Brun's town") was founded by one of the Brunonids named Brun — it is unclear by which one. Their county came to be known as the County of Brunswick. The next assumed member of the Brunonid (Brunoner) house was a Count Liudolf, who was mentioned in 942. The first certain member of the house was Brun I, Count of Brunswick, who is attested since 991. Count Bruno I sought without success to succeed Otto III in 1002 as King of the Romans. In 1067, Bruno's grandson Egbert was granted the Margraviate of Meissen by Emperor Henry IV. His son, Egbert II, opposed that same ruler and lost his rights to both Meissen and Frisia. Egbert II's death marked the end of the Brunonid line. Egbert II's sister, Gertrude of Brunswick, had a daughter with her second husband, Henry the Fat, Margrave of Frisia of Northeim. This daughter, Richenza (d. 1141) married Lothar of Süpplingenburg, who was Duke of Saxony and later became Holy Roman Emperor. Their daughter Gertrude (d. 1143) married Duke Henry the Proud of Saxony and Bavaria, a member of the House of Welf. In this way, the Welf dynasty gained the Brunonid properties around Brunswick, which they would hold until the 20th century. (en)
- Los brunónidas (en alemán, Brunonen, en latín, Brunones, esto es, "Brunos") fueron una familia noble sajona en los siglos X y XI, que tenían propiedades en Ostfalia (alrededor de Brunswick) y Frisia. Se cree que los brunónidas descendían de Bruno, duque de Sajonia (m. 880). Esto los convertirían en la rama mayor de la dinastía sajona (liudolfingos), a la que pertenecían los emperadores otonianos. Se considera probable esta relación debido a que los nombres Bruno y Liudolfo eran habituales entre los brunónidas, y sus propiedades estaban ubicadas en las mismas zonas que las de los primeros liudolfingos. Además, los contemporáneos parecían considerar a los brunónidas como parientes por línea masculina de los reyes otonianos, como se demuestra por la candidatura a la realeza de Bruno I, conde de Brunswick. Sin embargo, no hay evidencia de que los brunónidas sean parientes de los liudolfingos, y nada se sabe sobre la existencia de hijos del duque Bruno. Las propiedades más antiguas de los brunónidas se encontraban en el , desde donde extendieron su influencia a las zonas vecinas. La ciudad de Brunswick, ubicada en el borde occidental del Derlingau, se convirtió en su sede condal en el siglo IX o en el X; según las leyendas, Brunswick (el nombre literalmente significa "ciudad de Bruno") fue fundada por uno de los brunónidas llamado Bruno, sin que se sepa exactamente cuál de ellos. Su condado pasó a ser conocido como el Condado de Brunswick. El siguiente miembro de la familia brunónida (Brunoner) que se conoce fue el conde Liudolfo, quien aparece mencionado en 942. El primer miembro seguro de la casa fue Bruno I de Brunswick, quien aparece documentado desde 991. El conde Bruno I buscó sin éxito suceder a Otón III en 1002 como rey de romanos. En 1067, el nieto de Bruno, Egberto recibió el Margraviato de Meissen de manos del emperador Enrique IV. Su hijo, Egberto II, se opuso a ese mismo gobernante y perdió sus derechos, tanto sobre Meissen como en Frisia. La muerte de Egberto II marca el fin de la línea brunónida. La hermana de Egberto II, , tuvo una hija con su segundo esposo, de Northeim. Esta hija, Richenza (m. 1141) se casó con Lotario de Süpplingenburg, quien era duque de Sajonia y más tarde se convirtió en emperador del Sacro Imperio. Su hija (m. 1143) se casó con el duque Enrique el Orgulloso de Sajonia y Baviera, un miembro de la Casa de Welf. De esta forma, la dinastía güelfa obtuvo las propiedades brunónidas alrededor de Brunswick, que retendrían hasta el siglo XX. (es)
- Les Brunonides (ou Brunoniens ; en allemand : Brunonen ; en latin : Brunones, nom dérivé de l'ancêtre présumé Bruno de Saxe) sont une famille noble de Saxe qui aux Xe et XIe siècles détenait des domaines en Ostphalie (autour de Brunswick) et en Frise. (fr)
- I Brunonidi sono una famiglia nobile della Sassonia, che nel X e XI secolo deteneva dei domini in Ostfalia (intorno a Braunschweig) e Frisia. (it)
- ブルノン家またはブルーノ家（haus der Brunonen）は、10世紀から11世紀のザクセン公国の貴族一門。 (ja)
- Бруноны (нем. Brunonen) — германская династия, родственники императоров Священной Римской империи из Саксонской и Салической династий. Представители династии были графами , и Дерлингау, а также маркграфами и Мейсена. Родовые владения Брунонов находились в Остфалии (в районе Брауншвейга), позже они унаследовали ещё и владении Средней Фрисландии и Мейсенскую марку. (ru)
- Брунони — (нім. Brunonen) — німецька династія, яка має родичів з Саксонської і Салічної династій, які були імператорами Священної Римської імперії. Представники династії були графи Брауншвейга, Нордтюрінгау і Дерлінгау, а також маркграфи Фрісландії і Мейсена. Родові володіння Брунонів перебували в Остфаліі (в районі Брауншвейга ), пізніше вони успадкували ще й володінні Середньої Фрісландії і Мейсенської марки. Назву династія отримала на ім'я свого родоначальника - Бруно I (бл. 975/985 - бл. 1010/1011), графа в Дерлінгау і Нордтюрінггау, а також Бруно (бл. 830/840 - 2 лютого 880), герцога Саксонії з 866 року , якого традиційно вважали предком Бруно I. Відповідно Брунон вважався однією з гілок Людольфінгів, що дало їм привід після смерті імператора Оттона III претендувати на трон. Саме герцог Бруно, згідно з легендою, заснував місто Брауншвейг, що став центром володінь Брунонів.Однак точно простежити походження Брунон до передбачуваного родоначальника на підставі наявних первинних джерел неможливо, хоча на користь спорідненості з Людольфінгами говорять і ономастичні дані. У герцога Бруно ніяких дітей не згадується. В 942 році згадується граф Людольф, який мав володіння в Дерлінгау, де знаходилися родові землі Брунонів. Передбачається, що Людольф міг бути онуком герцога Бруно. Можливо сином Людольфа був Бруно, який згадується в 965 році як граф в Дерлінгау, також у нього згадується син Людольф (пом. 993). При цьому вони займали становище вище, ніж могутній маркграф Геро I Залізний. Також сином графа Бруно ймовірно був Бруно, що одружився з Хільдесвіндою, дочкою графа Віхмана III з династії Біллунгів. І його сином міг бути Бруно I. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- Les Brunonides (ou Brunoniens ; en allemand : Brunonen ; en latin : Brunones, nom dérivé de l'ancêtre présumé Bruno de Saxe) sont une famille noble de Saxe qui aux Xe et XIe siècles détenait des domaines en Ostphalie (autour de Brunswick) et en Frise. (fr)
- I Brunonidi sono una famiglia nobile della Sassonia, che nel X e XI secolo deteneva dei domini in Ostfalia (intorno a Braunschweig) e Frisia. (it)
- ブルノン家またはブルーノ家（haus der Brunonen）は、10世紀から11世紀のザクセン公国の貴族一門。 (ja)
- Бруноны (нем. Brunonen) — германская династия, родственники императоров Священной Римской империи из Саксонской и Салической династий. Представители династии были графами , и Дерлингау, а также маркграфами и Мейсена. Родовые владения Брунонов находились в Остфалии (в районе Брауншвейга), позже они унаследовали ещё и владении Средней Фрисландии и Мейсенскую марку. (ru)
- Die Brunonen waren ein sächsisches Adelsgeschlecht des 10. bis 11. Jahrhunderts. Der Name Brunonen leitet sich von dem vermeintlichen Stammvater Brun(o) von Sachsen († 880) ab. Die Familie hatte Besitz in Ostfalen und Friesland. Im Jahre 942 wird ein Graf Liudolf im braunschweigischen Gebiet bezeugt. (de)
- The Brunonids (or Brunonians, German: Brunonen, Latin: Brunones, i.e. "Brunos") were a Saxon noble family in the 10th and 11th centuries, who owned property in Eastphalia (around Brunswick) and Frisia. (en)
- Los brunónidas (en alemán, Brunonen, en latín, Brunones, esto es, "Brunos") fueron una familia noble sajona en los siglos X y XI, que tenían propiedades en Ostfalia (alrededor de Brunswick) y Frisia. Se cree que los brunónidas descendían de Bruno, duque de Sajonia (m. 880). Esto los convertirían en la rama mayor de la dinastía sajona (liudolfingos), a la que pertenecían los emperadores otonianos. Se considera probable esta relación debido a que los nombres Bruno y Liudolfo eran habituales entre los brunónidas, y sus propiedades estaban ubicadas en las mismas zonas que las de los primeros liudolfingos. Además, los contemporáneos parecían considerar a los brunónidas como parientes por línea masculina de los reyes otonianos, como se demuestra por la candidatura a la realeza de Bruno I, conde (es)
- Брунони — (нім. Brunonen) — німецька династія, яка має родичів з Саксонської і Салічної династій, які були імператорами Священної Римської імперії. Представники династії були графи Брауншвейга, Нордтюрінгау і Дерлінгау, а також маркграфи Фрісландії і Мейсена. Родові володіння Брунонів перебували в Остфаліі (в районі Брауншвейга ), пізніше вони успадкували ще й володінні Середньої Фрісландії і Мейсенської марки. (uk)
|
