Союз Радянських Соціалістичних Республік

Радя́нський Сою́з, офіційна назва — Сою́з Радя́нських Соціалісти́чних Респу́блік (СРСР; рос. Союз Советских Социалистических Республик, рос. СССР) — федеративна соціалістична держава в Північній Євразії, яка існувала з 1922 по 1991 рік. Формально — союз декількох національних радянських республік; на практиці — однопартійна^[6] тоталітарна диктатура з високим ступенем централізації керівництва та плановою економікою,^[7] якою керувала Комуністична партія. Столицею держави була Москва в її найбільшій республіці — Російській РФСР. Іншими великими міськими центрами були Ленінград, Київ, Мінськ, Ташкент, Алмати та Новосибірськ. Після розпаду Британської колоніальної імперії СРСР став найбільшою за площею країною світу, що простягалась понад 10 000 кілометрів зі сходу на захід, перетинаючи 11 часових поясів і понад 7200 кілометрів з півночі на південь. Її територія включала більшу частину Східної Європи, а також частину Північної Європи та всю Північну та Середню Азію. Країна мала п'ять кліматичних зон, таких як тундра, тайга, степи, пустелі та гори. До народів, що проживали на його території, вживалася спільна назва «радянський народ».

Коротка інформація

Союз Советских Социалистических Республик Союз Радянських Соціалістичних Республік
↓ 1922 – 1991 ↓
Прапор Герб
Девіз Пролетарі всіх країн, єднайтеся!
Гімн «Інтернаціонал (гімн)» (1922—1944) «Державний гімн СРСР» (1944—1991)
Столиця	Москва 55°45′ пн. ш. 37°38′ сх. д.H G O
Мови	російська[1]
Форма правління	однопартійна тоталітарна диктатура КПРС Федеративна марксистсько-ленінська однопартійна парламентська соціалістична республіка під сталіністською тоталітарною диктатурою[2][3] (1927–1953) Федеративна марксистсько-ленінська однопартійна директоріальна парламентська соціалістична республіка[4] (1953–1990) Федеративна напівпрезидентська республіка[5] (1990—1991)
Генеральний секретар
- 1923–1924	В. Ленін (перший)
- 1985–1991	М. Горбачов (останній)
Голова уряду
- 1923–1924	В. Ленін (перший)
- 1991	І. Силаєв (останній)
Історія
- жовтневий переворот у Російській республіці	7 листопада 1917
- заснування	30 грудня 1922
- введення в дію „Конституції СРСР“	6 липня 1923
- приєднання Західних України та Білорусі	17 вересня 1939
- приєднання південно-східної Фінляндії	12 березня 1940
- приєднання балтійських країн	червень 1940
- приєднання Бессарабії та Північної Буковини	28 червня 1940
- приєднання Народної Республіки Танну Тува	11 жовтня 1944
- розпуск	25 грудня 1991
Площа
- 1991	22 402 200 км2
Населення
- 1991	293 047 571 осіб
Густота	13,1 осіб/км²
Валюта	карбованець (SUR)
Попередник Наступник РСФРР УСРР БСРР ЗСФРР Росія Україна Білорусь Азербайджан Грузія Вірменія Молдова Казахстан Узбекистан Туркменістан Киргизстан Таджикистан Естонія Литва Латвія
↑  Всесоюзна офіційна з 1990, установчі республіки мали право оголошувати власні державні мови.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Союз Радянських Соціалістичних Республік

Закрити

СРСР

Коріння Радянського Союзу сягає Жовтневого перевороту 1917 року, коли «більшовики» — радикальна фракція Російської соціал-демократичної робітничої партії на чолі з Володимиром Леніним — скинули Тимчасовий уряд Російської республіки, який раніше замінив монархію. Більшовики створили Російську Радянську Республіку,^{[lower-alpha 1]} розпочавши громадянську війну між більшовицькою Червоною армією та багатьма антибільшовицькими силами по всій колишній імперії, серед яких найбільшою фракцією була Біла армія. Згубний ефект війни та політика більшовиків призвели до 5 мільйонів смертей під час голоду 1921—1922 років на Поволжі та Півдні України.^{[джерело?]} Червона армія розширювалась і допомагала місцевим комуністам у захопленні влади, встановлюючи так звані ради, пригнічуючи своїх політичних опонентів та непокірних селян через політику червоного терору та воєнного комунізму. У 1922 році комуністи перемогли, утворивши Радянський Союз з об'єднанням Російської, Закавказької, Української та Білоруської республік. Розпочата Леніним нова економічна політика призвела до часткового повернення вільного ринку та приватної власності, що призвело до періоду економічного підйому.

Після смерті Леніна в 1924 році та короткої боротьби за владу, Йосип Сталін прийшов до влади в середині 1920-х. Сталін пригнічував політичну опозицію під час свого правління всередині Комуністичної партії, почав дотримуватись державної ідеології марксизму — ленінізму, завершив нову економічну політику, започаткувавши централізовану планову економіку. Як результат, країна пережила період бурхливої індустріалізації та примусової колективізації, що призвело до значного економічного зростання, а також до організованого ВКП(б) голоду 1932—1933 років та розширило систему таборів ГУЛАГ, засновану ще у 1918 році. Сталін також розпалював політичну параною й організував Великий терор з метою усунення своїх політичних супротивників шляхом масового свавільного арешту великої кількості людей (військових керівників, членів Комуністичної партії, Комінтерну та простих громадян), яких потім відправляли до «виправно-трудових» таборів або засуджували до смертної кари.

23 серпня 1939 року після невдалих зусиль сформувати антинацистський союз із західними державами на умовах керівництва СРСР,^[8] була підписана угода про ненапад з нацистською Німеччиною. Після початку Другої світової війни формально нейтральний СРСР вдерся та анексував території кількох східноєвропейських держав, включаючи Східну Польщу та країни Балтії. У червні 1941 року німці вдерлися до СРСР, відкривши найбільший і найкривавіший театр війни в історії. Зрештою, радянські війська захопили Берлін та СРСР разом з союзниками виграв Другу світову війну в Європі 8 травня 1945 року. Держави, які захопила Червона армія, стали сателітами СРСР і були приєднані до Східного блоку. «Холодна війна» від 1947 року полягала у протистоянні Східного блоку Західному блокові, який у 1949 році об'єднався в Організацію Північноатлантичного договору.

Після смерті Сталіна в 1953 році під керівництвом Микити Хрущова розпочався період, відомий як десталінізація та хрущовська відлига. Країна швидко розвивалася, оскільки мільйони селян були переселені до індустріальних міст. СРСР виграв космічні перегони з першим в історії штучним супутником і першим космічним польотом за участю людини. 1970-ті характеризувались короткою розрядкою відносин зі Сполученими Штатами, однак напруження відновилося, коли Радянський Союз розпочав війну в Афганістані 1979 року. Війна виснажила економічні ресурси Союзу, серед іншого внаслідок надання Сполученими Штатами військової допомоги бійцям моджахедам.

У середині 1980-х останній радянський лідер Михайло Горбачов прагнув реформ та лібералізації економіки шляхом проведення політики гласності та перебудови (рос. перестройка). Метою було збереження Комуністичної партії при одночасному припиненні економічної стагнації. Під час його перебування на посаді закінчилася Холодна війна, а 1989 року радянські сателіти Східної Європи скинули свої комуністичні режими. Це призвело до виникнення сильних націоналістичних і сепаратистських рухів всередині самого СРСР. Центральна влада ініціювала референдум, який бойкотували республіки Балтії, Вірменія, Грузія та Молдова — в результаті чого більшість громадян-учасників голосували за збереження Союзу як оновленої федерації. У серпні 1991 року консервативні кола Комуністичної партії здійснили невдалу спробу державного перевороту. Російський президент Борис Єльцин відіграв важливу роль у боротьбі з путчистами, що призвело до заборони Комуністичної партії. 25 грудня 1991 року Горбачов пішов у відставку, і в результаті розпаду Радянського Союзу виникло 15 незалежних пострадянських держав. Російська Федерація (раніше Російська РФСР) оголосила себе правонаступницею СРСР.

Країна мала другу за величиною економіку у світі та найбільшу у світі армію.^[9][10][11] СРСР був однією із п'яти держав, які володіли ядерною зброєю. Країна була постійним членом Ради Безпеки ООН, а також членом Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Всесвітньої федерації профспілок і провідним членом Ради економічної взаємодопомоги та Варшавського договору.