| dbo:abstract
|
- Ο Ντμίτρι Γιουρίεβιτς ο με τον δυνατό λαιμό, ρωσ. Дмитрий Юрьевич Шемяка [προφ. σεμιάκα) από τον Οίκο των Ρουρικιδών ήταν πρίγκιπας της Γαλικίας-Μέρσκι και μέγας πρίγκιπας της Μόσχας (1445, 46-47). (el)
- Dmitriy Yurievich Shemyaka (Дмитрий Юрьевич Шемяка in Russian) (died 1453) was the second son of Yury of Zvenigorod by Anastasia of Smolensk and grandson of Dmitri Donskoi. His hereditary patrimony was the rich Northern town Galich-Mersky. Shemyaka (1445, 1446–1447) was twice Grand Prince of Moscow. The causes of the Muscovite Civil War waged in the second quarter of the 15th century are still disputed. No small part, however, was played by Dmitri Donskoi's will, which ran contrary to Rurikid dynastic custom whereby the throne would pass from an elder brother to a younger one (agnatic seniority), rather than from father to son (primogeniture). The testament provided for the accession of his son, Vasily I, which was still in keeping with the tradition of lateral succession since Vasily was the eldest of his generation. In the event of Vasily having no surviving son at his death, his brother, Dmitry's second son, Yury of Zvenigorod, was to succeed as grand prince in Moscow. Upon Vasily I's death, however, Yury refused to come to Moscow and swear allegiance to his nephew, Vasily II, and claimed the throne himself in accordance with his right under the long-held custom of lateral inheritance. (He further claimed it was provided for in Dmitry's testament – but this ignored the provision that voided Yury's succession in the event of Vasily I producing a son). Yury's son, Dmitry Shemyaka, actively participated in all of his father's incursions against Moscow, culminating in Yury's capture of Moscow and accession as grand prince in 1433. Yury of Zvenigorod died in Moscow in 1434. After Yury's death, Shemyaka continued to press his branch's claim to the grand princely throne, and was seldom at peace with Vasily II. Initially, Dmitry and his younger brother concluded an alliance with Vasily against their elder brother Vasily Kosoy, who had proclaimed himself grand prince. They succeeded in driving Kosoy from Moscow and were rewarded with the towns of Uglich and Rzhev. The following year Shemyaka came to Moscow in order to invite Vasily II to his impending wedding with a princess of Yaroslavl, but was accused of siding with Kosoy and taken prisoner. He was released on the eve of a decisive clash between Vasily II and Vasily Kosoy. This action of Vasily II was successful - Shemyaka and his people did not help Vasily Kosoy and so he was completely defeated in the battle on the Cheryokha River in 1436, captured and blinded. Soon after, Shemyaka entered into an agreement with Vasily II, recognizing him as his suzerain ("older brother"). Next year, he was sent by Vasily II to expel the exiled Golden Horde Khan Ulugh Muhammad, but was defeated in the battle of Belyov. When Ulugh Muhammad in his turn besieged Moscow in 1439, Dmitry didn't send his troops to Vasily and only the mediation of a Trinity hegumen could forestall a new civil war between the cousins. The two men maintained an uneasy peace for much of the next decade until 1445, when Vasily II was taken prisoner by Olug Moxammat after the Muscovite forces were surprised by the Tatar prince outside Suzdal, Shemyaka seized Moscow, had the recently released Vasily blinded and proclaimed himself the Grand Prince of Vladimir. He could claim this by right of lateral inheritance since his father had sat on the throne. (A prince was excluded from the succession (izgoi) if his father had not sat on the throne before him.) Shemyaka's lack of support among the Muscovite boyars forced him, however, to leave the city for Lake Chukhloma, but he continued to press his claim to the grand princely throne. Despite several peace treaties, Shemyaka continued to plot against his cousin. He suffered a series of defeats in 1450 and 1452 which forced him to seek refuge in Novgorod. There, on July 17, 1453, he was poisoned while eating a dinner of chicken in the Gorodishche, the princely compound south of the Market side of the city, his cook having been bribed by Muscovite agents. Delighted at the news, Vasily II ennobled a herald who had first brought him the message of Shemyaka's death. Nikolai Karamzin famously wrote in his history that the grand prince showed "indecent joy" at the news of his rival's untimely demise. According to chronicle sources, Shemyaka was buried in the Church of St. George in the Yuriev Monastery south of Novgorod, however, twentieth-century archaeological excavations of the necropolis of the Cathedral of Holy Wisdom in the Novgorod Kremlin suggest that the prince was actually buried there and his grave has been misidentified since at least 1616 as that of Prince Fedor Yaroslavich (died 1233). In the aftermath of Shemyaka's murder, his wife and son fled Novgorod to the Grand Duchy of Lithuania, where they were given Rylsk and Novgorod-Seversky in appanage. Shemyaka's male line died out by 1561, but there are many living descendants from his daughter's marriage to Prince Alexander Chertoryzhsky. Shemyaka's name survives in the Russian expression "Shemyakin sud" ("Shemyaka's Justice", "Shemyaka's Judgement"), which means hasty and unfair judgement. It comes from the 17th century literary work The Tale of Shemyaka's Judgement (see its translation here). However modern researchers question the identification of Dmitry Shemyaka with Judge Shemyaka in the tale. (en)
- Dmitri Yúrievich Shemiaka (Дмитрий Юрьевич Шемяка en ruso) (?- 1453) fue el segundo hijo de Yuri de Zvenígorod y Anastasia de Smolensk. Era por tanto nieto de Dmitri Donskói. Por herencia gobernaba la rica ciudad norteña de Gálich-Merski. Shemiaka fue además dos veces (1445, 1446–1447) Gran Príncipe de Moscú. Las causas de la Guerra Civil Moscovita (en:Muscovite Civil War) del segundo cuarto del siglo XV son aún debatidas. No poca de la culpa de dicha guerra se debe al testamento de Dmitri Donskói, que en contra de la costumbre ruríkida, decidió dejar el trono a su hijo Basilio I. La tradición rusa tenía por sucesor en el trono al hermano más joven del actual gobernante (agnación), antes que al hijo (primogenitura). El testamento permitió la ascensión al trono de Basilio, que era ya de la siguiente generación (era el mayor de la siguiente cohorte). De no haber ningún hijo superviviente a la muerte de Basilio I, su hermano, el segundo hijo de Dmitri Donskói, Yuri de Zvenígorod, debía sucederlo como Gran príncipe de Moscú. Basándose en ello, a la muerte de Basilio I, Yuri rechazó ir a Moscú y jurar lealtad a su sobrino, Basilio II, y reclamó el trono de acuerdo a la costumbre agnática previa. Yuri posteriormente dijo que era de acuerdo al testamento de Dmitri Donskói – pero ignorando la provisión que anulaba la sucesión de Yuri si Basilio I producía un hijo. El segundo hijo de Yuri, Dmitri Shemiaka, participó activamente en todas las incursiones de su padre contra Moscú, culminando en la captura de Moscú que le permitió el nombramiento de Gran Príncipe en 1433. Yuri de Zvenígorod murió en Moscú en 1434. Después de la muerte de su padre Yuri, Shemiaka reclamó sus derechos al trono en constante disputa con su primo Basilio II. Dmitri Shemiaka y su hermano menor Dmitri Krasny terminaron aliándose con Basilio II contra su hermano mayor , que también se había proclamado gran príncipe. Tuvieron éxito en expulsar a Basilio Kosói de Moscú y recibieron las ciudades de Úglich y Rzhev. Al año siguiente, Shemiaka acudió a Moscú para invitar a su primo Basilio II a su boda con una princesa de Yaroslavl, pero fue acusado de alinearse con su hermano Basilio Kosói y hecho prisionero. Liberado varios meses más tarde, fue enviado por Basilio II para defender Beliov contra un ejército del Ulugh Muhammad (futuro Kan de Kazán) pero fue derrotado en la batalla de Beliov. Tras ello, rechazó apoyar a Basilio II en sus hostilidades contra el kan, y solo la mediación eclesiástica evitó una guerra civil nueva entre los primos. Los dos primos mantuvieron una difícil paz hasta que en 1445, Basilio II fue hecho prisionero por Ulugh Muhammad después de que las fuerzas moscovitas fueran sorprendidas por los tártaros a las afueras de Súzdal. Shemiaka tomó Moscú, hizo cegar al recientemente liberado Basilio II y se proclamó Gran Príncipe de Vladímir. Pudo reclamar el título de acuerdo a la ley dado que su padre se había sentado en el trono (un príncipe era excluido de la sucesión (izgói) si su padre no se había sentado en el trono antes de que él). Shemiaka carecía de apoyos entre los boyardos moscovitas, por lo que dejó la ciudad para ir al lago Chújloma, aunque siguió usando el título. A pesar de varios tratados de paz, Shemiaka continuó conspirando contra su primo. Sufrió una serie de derrotas en 1450 y 1452 que lo forzaron a buscar refugio en Nóvgorod. Allí, murió el 17 de julio de 1453, envenenado mientras cenaba pollo en el Gorodische, al sur del mercado de la ciudad. Su cocinero había sido sobornado por agentes moscovitas. Encantado por la noticia, Basilio II ennobleció al heraldo que la trajo el anuncio de la defunción. Nikolái Karamzín escribió en su historia que el gran príncipe mostró "indecente alegría" por el fallecimiento de su rival. Según las crónicas, Shemiaka fue enterrado en la Iglesia de San Jorge en el Monasterio de Yúriev al sur de Nóvgorod. Aun así, excavaciones arqueológicas de la necrópolis de la Catedral de Santa Sofía en el Kremlin de Nóvgorod sugieren que el príncipe fue de hecho enterrado allí y su tumba fue confundida desde al menos 1616 con la del príncipe Fiódor Yaroslávich (muerto en 1233). Tras su asesinato, su mujer y el hijo huyeron de Nóvgorod al Gran Ducado de Lituania, donde recibieron Rylsk y Nóvgorod-Síverski como feudos. La línea directa de descendientes de Shemiaka finalizó en 1561, pero hay muchos descendientes del matrimonio de su hija con el príncipe Aleksandr Chertoryzhsky. Su nombre pervive en la expresión rusa "Shemyakin sud" ("Justicia de Shemyaka", "Juicio de Shemyaka"), que significa juicio apresurado e injusto. Proviene la obra literaria del siglo XVII "El Cuento del Juicio de Shemyaka". Aun así los investigadores modernos cuestionan la identificación de Dmitri Shemyaka con el Juez Shemyaka del cuento. (es)
- Dimitri Iourévitch Chémyaka (? — 1453) fut grand prince de Moscou usurpateur de 1446 à 1447, prince de Zvenigorod et de Galitch de 1433 à 1450 et prince d'Ouglitch de 1441 à 1448. C'était le fils de Iouri IV de Russie et d'Anastasie Iourévna, fille du dernier prince de Smolensk, Youri Sviatoslavitch. (fr)
- ドミトリー・シェミャーカ (ロシア語: Дмитрий Юрьевич Шемяка) あるいはドミトリー・ユーリエヴィチは、15世紀初めのの時に王位を争った人物。 父はユーリー・ドミトリエヴィチ。当初はガーリィチ・メルスキーを統治していた。 (ja)
- Dymitr Jurijewicz Szemiaka ros. Дмитрий Юрьевич Шемяка (ur. zapewne w 1421, zm. 17 lipca 1453 w Nowogrodzie Wielkim) – wielki książę moskiewski w latach 1445 i 1446-1447 z dynastii Rurykowiczów w opozycji do Wasyla II Ślepego, książę zwenigorodzki i galicki od 1434 do 1436?? (pl)
- Дми́трий Ю́рьевич Шемя́ка (начало XV века — 17 июля 1453) — великий князь Московский, а также князь Углицкий, князь Галицкий; сын великого князя Московского Юрия Дмитриевича и княгини Анастасии Юрьевны, дочери последнего великого князя Смоленского Юрия Святославича, один из главных участников Династической войны второй четверти XV века. В летописях Дмитрий Юрьевич упоминается с 1433 года. Точная дата рождения неизвестна, в литературе встречаются указания на разные годы. В 1433—1434 годах поддерживал отца в отстаивании прав на великокняжеский престол. В 1434 году вместе с братом Дмитрием Красным обеспечил занятие московского престола Василием II Васильевичем. По некоторым сведениям, между 1436 и 1445 годами являлся, наряду с Василием Васильевичем, одним из великих князей-соправителей на Руси. С середины 40-х годов XV века боролся с Василием II, пытался организовать отпор татарам, приведённым Василием на Московскую Русь в 1445 году, некоторое время занимал великокняжеский престол в Москве. Новгородской республикой признавался великим князем вплоть до своей гибели в 1453 году. Отравлен в Великом Новгороде по приказу Василия II. (ru)
- Дмитро Юрійович Шемяка, Дмитрій Шемяка (початок XV століття — 17 липня 1453) — великий князь Московський (1445, 1446—1447), також князь Углицький, князь Галицький, син Великого князя Московського Юрія Дмитровича і княгині Анастасії Юріївни, дочки останнього великого князя Смоленського Юрія Святославича, онук Дмитра Донського, один з головних учасників міжусобної війни в північноруських князівствах другої чверті XV століття. У літописах згадується з 1433 року. Точна дата народження невідома, в літературі згадуються вказівки на різні роки. В 1433—1434 роках підтримував батька у відстоюванні прав на великокнязівський стіл. У 1434 році разом з братом забезпечив зайняття московського столу Василем ІІ Васильовичем. З середини 40-х років XV століття боровся з Василем ІІ, намагався організувати відсіч татарам, приведеним Василем 1445 року, деякий час займав великокнязівський стіл в Москві. Новгородською республікою визнавався великим князем аж до смерті в 1453 році. Отруєний у Великому Новгороді за наказом Василя ІІ. Ім'ям «Дмитро» князь Юрій назвав Шемяку, як і його молодшого брата , ймовірно, на честь їхнього діда, великого князя Дмитра Донського. За однією з версій, прізвисько Шемяка (як зазначає О. О. Зимін), «швидше за все походить від татарського терміну[що це?] чимеху, що означає прикрашати, а звідси чимек — прикраса, наряд». Згідно з іншою версією, Шемяка — походить від шеемяка, тобто «здатний нам'яти шию, могутній». Згідно з О. О. Зіміним, «старші сини Юрія Дмитровича, і Дмитро Шемяка, можливо, вже до 1425 року прагнули до самоствердження». Історик також відзначає, що «конфлікт їх з батьком, що загострився пізніше, визрівав вже до 1427—1428 років» Влітку 1432 року і 25 квітня 1433 року Юрій Дмитрович склав духовну грамоту, за якою заповідав «детем своїм, Васильєв, Дмитро, і Дмитру меншому, вотчину свою, у Москві свої жереб» «на три». Крім того, князю Дмитру була заповідана Руза «з волостмі, і з тамгою, і з миті, і з борту, і з сели, і з усіма митами», а також третя частина Дмитрова «і з Московськими волостьми», частина Дмитровських волостей, третя частина Вятки і ряд інших володінь і доходів. (uk)
- 德米特里·尤里耶维奇·舍米亚卡（Дмитрий Юрьевич Шемяка，?－1453年），是斯摩棱斯克的阿纳斯塔西娅和德米特里·顿斯科伊的孙子，的第二个儿子。他的世袭領地位於加利奇。德米特里·舍米亚卡(1445, 1446–1447) 曾两度出任莫斯科大公。1453年7月17日，他在吃鸡肉时中毒身亡。 (zh)
|
| rdfs:comment
|
- Ο Ντμίτρι Γιουρίεβιτς ο με τον δυνατό λαιμό, ρωσ. Дмитрий Юрьевич Шемяка [προφ. σεμιάκα) από τον Οίκο των Ρουρικιδών ήταν πρίγκιπας της Γαλικίας-Μέρσκι και μέγας πρίγκιπας της Μόσχας (1445, 46-47). (el)
- Dimitri Iourévitch Chémyaka (? — 1453) fut grand prince de Moscou usurpateur de 1446 à 1447, prince de Zvenigorod et de Galitch de 1433 à 1450 et prince d'Ouglitch de 1441 à 1448. C'était le fils de Iouri IV de Russie et d'Anastasie Iourévna, fille du dernier prince de Smolensk, Youri Sviatoslavitch. (fr)
- ドミトリー・シェミャーカ (ロシア語: Дмитрий Юрьевич Шемяка) あるいはドミトリー・ユーリエヴィチは、15世紀初めのの時に王位を争った人物。 父はユーリー・ドミトリエヴィチ。当初はガーリィチ・メルスキーを統治していた。 (ja)
- Dymitr Jurijewicz Szemiaka ros. Дмитрий Юрьевич Шемяка (ur. zapewne w 1421, zm. 17 lipca 1453 w Nowogrodzie Wielkim) – wielki książę moskiewski w latach 1445 i 1446-1447 z dynastii Rurykowiczów w opozycji do Wasyla II Ślepego, książę zwenigorodzki i galicki od 1434 do 1436?? (pl)
- 德米特里·尤里耶维奇·舍米亚卡（Дмитрий Юрьевич Шемяка，?－1453年），是斯摩棱斯克的阿纳斯塔西娅和德米特里·顿斯科伊的孙子，的第二个儿子。他的世袭領地位於加利奇。德米特里·舍米亚卡(1445, 1446–1447) 曾两度出任莫斯科大公。1453年7月17日，他在吃鸡肉时中毒身亡。 (zh)
- Dmitriy Yurievich Shemyaka (Дмитрий Юрьевич Шемяка in Russian) (died 1453) was the second son of Yury of Zvenigorod by Anastasia of Smolensk and grandson of Dmitri Donskoi. His hereditary patrimony was the rich Northern town Galich-Mersky. Shemyaka (1445, 1446–1447) was twice Grand Prince of Moscow. In the aftermath of Shemyaka's murder, his wife and son fled Novgorod to the Grand Duchy of Lithuania, where they were given Rylsk and Novgorod-Seversky in appanage. (en)
- Dmitri Yúrievich Shemiaka (Дмитрий Юрьевич Шемяка en ruso) (?- 1453) fue el segundo hijo de Yuri de Zvenígorod y Anastasia de Smolensk. Era por tanto nieto de Dmitri Donskói. Por herencia gobernaba la rica ciudad norteña de Gálich-Merski. Shemiaka fue además dos veces (1445, 1446–1447) Gran Príncipe de Moscú. Tras su asesinato, su mujer y el hijo huyeron de Nóvgorod al Gran Ducado de Lituania, donde recibieron Rylsk y Nóvgorod-Síverski como feudos. (es)
- Дми́трий Ю́рьевич Шемя́ка (начало XV века — 17 июля 1453) — великий князь Московский, а также князь Углицкий, князь Галицкий; сын великого князя Московского Юрия Дмитриевича и княгини Анастасии Юрьевны, дочери последнего великого князя Смоленского Юрия Святославича, один из главных участников Династической войны второй четверти XV века. В летописях Дмитрий Юрьевич упоминается с 1433 года. Точная дата рождения неизвестна, в литературе встречаются указания на разные годы. (ru)
- Дмитро Юрійович Шемяка, Дмитрій Шемяка (початок XV століття — 17 липня 1453) — великий князь Московський (1445, 1446—1447), також князь Углицький, князь Галицький, син Великого князя Московського Юрія Дмитровича і княгині Анастасії Юріївни, дочки останнього великого князя Смоленського Юрія Святославича, онук Дмитра Донського, один з головних учасників міжусобної війни в північноруських князівствах другої чверті XV століття. (uk)
|
